Комбат Чорний порадив чернігівцям налаштовуватися на війну і перемогу

Повнометражний документальний фільм Леоніда Кантера та Івана Яснія про захисників Донецького аеропорту презентували сьогодні у Чернігові. Презентація стала можливою за сприяння Самооборони Чернігівщини, яка виступила організатором показу стрічки. Сюрпризом для глядачів стала присутність на перегляді її героїв – комбата Добровольчого українського корпусу «Правий Сектор» Чорного, бійців «Дєрзкого» і уродженця Росії «Зєльоного».

Режисера стрічки, уродженця Бахмацького району Чернігівської області Леоніда Кантера дещо засмутила відсутність на презентації фільму «начальства кінотеатру», яке за словами митця перетворило заклад на торгівельну точку і є далекою від українського кіно.

Ідея фільму виникла після виходу у світ у серпні минулого року першого фільму «Війна за свій рахунок». Зйомки фільму тривали кілька місяців, більше двох тижнів — у Донецькому аеропорту.

Кантер знімав у стилі «стрім-екстрім», головне для нього було «не вимкнути камеру в критичні моменти, а продовжувати знімати».
За словами комбата Чорного, режисер біг з камерою попереду бійців.

Крім Чорного і згаданих бійців, у фільмі знімалися воїни ДУК (Дмитро Ярош, «Гатило» (Валерій Чоботарь), «Богема» (Андрій Шараскін — театральний режисер), «Чуб» та інші). Серед героїв фільму чотирьох уже немає в живих.

Музичним оформленняму фільму стали пісні гурту Кому Вниз та Олексія Бика. Кінцева фраза фільму «Люди витримали, не витримав бетон» вже стала популярною цитатою.

На думку героїв стрічки, героїзм – не загинути, а вижити в цій війні, виховати дітей українцями і побудувати армію.

Проте головні страсті розгорілися після перегляду фільму. Деякі запитання з одного боку викликали роздратування, з іншого – образу.

Комбат Чорний деяких питань відверто не розумів і акцентував, що бійці не потребують співчуття тилової публіки. Вони також не потребують побажань типу «Повертайтеся живими». Вони хочуть чути побажання повернутися з перемогою.

На запитання «Що треба зробити, аби скінчилася війна?» він відповів «А скільки чоловіків у цій залі?»

Вже під час зустрічі з журналістами комбат уточнив, що було б непогано, аби участь у війні взяли 20 мільйонів українських чоловіків. Адже війна – це не лише постріл у бік ворога, а й організація тилу, інженерні й технічні засоби її ведення.

На думку комбата Чорного, «сєпари реально добре воюють». Бо чим можна налякати шахтаря? Раніше він щодня спускався в шахту на глибину понад кілометр. Тепер йому пояснили сенс і дали в руки зброю. Крім того, усіх бомжів вони зібрали й змусили рити окопи. Тому з окопами у них жодних проблем не існує.

- Що потрібно статися, аби ви зрозуміли, що йде війна? Спуститися з «Марконі» і «Пасти-Басти» у підвал? Це можна статися дуже швидко, - додав Чорний.
Комбат і його побратими переконані, що більшість українців живуть у віртуальному світі, вірять «ящику» й продукують байдужість. А з ящику влада розповідає, що у Донецьк і Луганськ заїжджають російські танки у неймовірних кількостях. Якщо вірити цифрам, це багатокілометрові колони, які просто не помістяться в місті. Навіть якщо їх розташувати у кілька рівнів.

Після перегляду фільму "Добровольці Божої чоти", особливо під час зустрічі з його героями постійно виникало відчуття дежавю. Здавалося, колись ми це вже проходили. Адже був такий фільм "Тіні війни" Георгія Гонгадзе. Був не Правий сектор, а УНСО.

Вочевидь історія ходить колами - спільного хоч греблю гати. Але хто пам'ятає попередні кола? Той фільм також був "політично невигідним", і так само починався словами: "Коли ти повернешся з війни, якщо повернешся звідти, де звикли приховувати своє життя, звикли прислухатися, ти будеш неприємно вражений натовпом, знахабнілим від безпеки і від неї дурним. Тебе дратуватиме те, як ці люди говорять, їх вигляд і тембр голосів, і вигляд їх міст неушляхетнених зруйнуваннями, і неможливість стріляти"…

Таке ж роздратування запитаннями і розслабленістю чернігівської публіки було у словах всіх воїнів ДУК ПС сьогодні після перегляду фільму, який вже завтра помандрує районними центрами Чернігівщини.

Олег ГОЛОВАТЕНКО, Високий вал