 Роблю те, чого прагне душа
Віднедавна Прилуцький осередок Всеукраїнського товариства «Просвіта» очолила молода й енергійна Орина Григоренко. Хоча Орина приїхала до Прилук зі Львова не так давно (шість років тому її чоловік отримав призначення на роботу до нашого міста), прилучани вже встигли познайомитися з її поезією, поспілкуватися з відомими київськими письменниками (серед них - Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Андрій Волошин), котрих у минулому році привозила на зустріч з прилуцькими читачами Орися Григоренко. «Я й далі займалася б цим, навіть якщо й не звела б мене доля з просвітянами, - переконана Орина. - Коли б не вдалося знайти соратників, однодумців, зробила б літературний салон удома, організовувала б поетичні вечори, запрошувала б письменників. Але виявилося, що у місті є чудова книгарня української книги, є «Просвіта», є такі люди як Ігор Павлюченко, котрим небайдужий духовний роз... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Чернігівські кінологи при УМВС України в Чернігівській області брали участь у чемпіонаті МВС України з багатоборства, який проходив три дні в Херсоні. Спеціалісти зі своїми вірними чотириногими друзями долали смугу перешкод на відстані 200 м, метровий заввишки штахетник, штучні розвідні мости, розташовані над ямою, долали бігом «повітряну» відстань по колоді, повзли під сіткою. Віддавали різні команди собакам. Цікавою перевіркою собачих умінь було випробування практикою, коли серед шести осіб, що спеціально стояли на місці, необхідно було за запахом виділити саме того правопорушника, який «скоїв» злочин.
Відточували свою майстерність навчені собаки й у пошуку умовних убивць (за відстріляними гільзами).
Також фахівці-кінологи зі своїми ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 У затишній чернігівській квартирі Людмили Пастушенко всі вільні місця на стінах прикрашені вишитими картинами, іконами, бісерною вишивкою. «Навіть довелось килими познімати», — усміхається майстриня. А я собі думаю, що це було правильно, бо жоден промисловий килим не зрівняється з рукотворним мистецтвом...
До вишивки — через хворобу
— А коли Ви почали вишивати? — цікавлюсь і готуюсь почути, що, напевне, з дитинства. І помиляюсь…
— Знаєте, я вийшла на пенсію і захворіла, — розповідає пані Людмила. — Та так тяжко розхворілася, що не доведи Господи. Все життя працювала на різних роботах. Закінчила фізико-математичний факультет в Оренбурзі, працювала і вчителькою, і головним бухгалтером (вже на Чернігівщині). Так і доробила до пенсії.... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 20-річний ювілей з часу заснування відзначив жіночий футбольний клуб «Легенда»
Вітання легендарним футболісткам від імені Чернігівської обласної ради, її голови Наталії Романової під час урочистої зустрічі передав радник голови обласної ради Юрій Горбачов. У вітальній адресі, зокрема, зазначалося: «Легенда» вже давно стала своєрідною візитною картою нашої області, а імена Юлії Корнієвець, Дар’ї Мильчевської, Наталії Жданової та інших легендарних футболісток і тренера Сергія Умена та незмінного президента клубу Володимира Магерамова назавжди увійшли в історію як чернігівського, так і українського жіночого футболу. Ваша гра – це завжди справжнє спортивне свято любителів спорту. А неодноразові перемоги – гордість Чернігова та України. Сподіваюся, що чернігівська „Легенда” подарує нам ще чимало приємних несподіванок... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Знаний український письменник Михайло Слабошпицький представив у Чернігівському літературно-меморіальному музеї М.Коцюбинського свою нову книгу "Приватна справа дисидента у науці". В ній мова йде про видатного лікаря Володимира Берсєнєва. Росіянин за походженням, він називає себе помором -- підтверджуючи ще раз, що таки помори, як окремий етнос, відмінний від росіян, існують. Першим великим помором був Михайла Ломоносов.
Книга представляє лікаря, як порушника совєтських медичних канонів -- скажімо, лікар Берсєнєв переконаний, що скальпель -- останнє діло, він прихильник консервативного лікування. Його запрошують щороку у Швейцарію, а один арабський шейх для лікування свого малолітнього сина від церебрального паралічу надсилає у Київ літ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Світ прояснився. І стала бездонною
Річка, відбивши небесну блакить.
Осінь стоїть золотою іконою,
Золотою іконою осінь стоїть. Тишу врочисту ніщо не порушує,
Листя спадає на плесо води,
Ніби іде хтось по ній, як по суші
І залишає багряні сліди. Названий сонцем, чорніє на кручі,
Спокій у погляді, хрест на плечах,
Все відійшло, що боліло, що мучило,
Стріли Перуна метало вночі. Все відбулось. Розлітається листям.
Осінь стоїть. І підходить зима,
Ладна ввірватись до храму зі свистом,
Як у тридцяті роки комуністи
З криком невпевненим "Бога нема"... Осінь стоїть. Голубіє Софія.
Вершник на площі підняв булаву,
Ніби усе, що кипіло стихією,
Південь топтало, лякало Москву, Раптом завмерло в напруженім русі,
В русі нестримнім заклякло на мить.
Гуси летять, як летіли над Руссю.
Золотою іконою осінь стоїть. Тишу, здається, ніщо не порушує,
... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Кажуть, жінки люблять вухами, а чоловіки — очима. У цьому ще раз переконався автор цих рядків після перегляду виставки жіночих світлин у читальному залі обласної бібліотеки імені Володимира Короленка, яка там позавчора відкрилася.
Більше сотні високохудожніх знімків — чорно-білих і кольорових — це подорож у світ жіночої краси, побаченої чоловіком. Той чоловік — знаний фотохудожник Олександр Тасиць.
У чому секрет успіху його робіт, кожну з яких хочеться споглядати, не відриваючись, може, кільканадцять хвилин, а може, й годину? Хтось каже в умінні вдало вибрати освітлення моделі. Іншого полонить гра кольорів. Третього — ракурси, четвертого — мистецво передати чарівну неповторність цілого через деталі...
Кожен із поцінувачів по-своєму правий, а точніше — всі мають рацію. Бо важко, навіть будучи дуже прискіпливим, знайти щось у роботах Олександра Тасиця недоладне.
Та не будемо розкидатися дифірамбами. Виставка жіночого портрета доступна для огляду всіма, хто зах... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Розмову із новообраним заступником голови правління ВАТ «Деснянська правда» Валентиною Мастєровою кореспондент «Сіверщини» почав із питання про її нові службові обов'язки. У чому вони полягають і як на душу лягли, адже суттєво відрізняються від тих. які доводилося виконувати Валентині в ролі керівника прес-служби головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації. Відповідь була дещо несподіваною.
В.М. Робота з аграріями мені дуже багато дала. Вона стала своєрідним стартом для моєї сьогоднішньої посади. Тут мені доводиться займатися тим, чому вчили на факультеті журналістики столичного університету, А якщо конкретно: міняти «Деснянську правду» і видавати книги.
Кор. Конкретизуйте, будь ласка, що означає «міняти «Деснянську правду»?
В.М. Вона повинна менше обслуговувати владу і бути ближчою до людей.
Кор. А відносно видавання книг...
В.М. У нас є книговидавничий відділ, який очолює письм... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
У минулому чемпіонаті України з футболу серед жінок у вищій лізі чернігівська «Легенда» здобула срібну медаль.
Довгий час команда була поза конкуренцією і за три тури до завершення впевнено лідирувала, випереджаючи найближчого конкурента — харківський «Житлобуд-1» на 5 очок. Та раптом трапився злам. За Словами президента футбольного клубу Володимира Магерамова, все через брак коштів. Дійшло до того, що в гості команда їхала у рейсових потягах, прибувала на зустрічі безпосередньо у день їх проведення, траплялось, що за 2 — 3 години до початку. На прожиття у готелях чужих міст годі було сподіватися. Кошти на харчування не передбачалися. Не знаходилося грошей і на інші нагальні
потреби. Тому гравці боролися без ентузіазму і не повторили чемпіонський виступ 2005 року.
Закінчився футбольний сезон ще й програшем у фінальній грі кубка України «Житлобуду-1».
А починався сезон багатообіцяюче. «Легенда» переможно рухалася вперед. Уперше у своїй історії виграла авторит... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Довгий час непоказна будівля (що по вул. Костянтинівській, 138), ремонтні роботи якої велись упродовж декількох місяців, привертала увагу прилучай незвичністю зовнішнього вигляду. Та поступово перетворюючись, як у казці про бридке каченя, із непривабливої споруди у сучасний будинок, гармонійно вписалась в архітектурний ансамбль вулиці. Нарешті інтрига (що ж там буде?!), яка не давала спокою городянам, розвіялася. Гостинно відчинив двері всім бажаючим «Дім Миколи», в якому, окрім арт-кафе з оригінальною назвою «За двома зайцями», є ще й виставкова зала.
«Дім Миколи» — присвята видат¬ному українському актору Миколі Яковченку, який народився 16 травня 1900 року у Прилуках. Усе життя віддавши сцені та кіно, зігравши не один десяток комедійних ролей, прославивши рідний театр і місто, заслужив від земляків лише пам'ятну дошку на будинку батьків. Книга «Сміхотворець Микола Яковченко», видана в 2005 році за сприяння товариства «Чернігівське земляцтво», по-новому розкриває багатогранніст... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
|
