«Сіверщина» — єдина в області газета, що сміє суперечити прокуратурі. На жаль, єдина. Від нас вимагали спростування однієї публікації про знущання щорської міліції.Замість того, щоб відповісти: «Єсть!», ми пред’явили докази. Прокурор району мусив порушити кримінальну справу. Суд визнав одного міліціонера винним і «відміряв» три роки. Справедливість частково восторжествувала.

Справедливість відновлена… частково

Андрій Третяк із села Нові Боровичі Щорського району (публікація «Збройні пригоди у Щорсі», «Сіверщина» від 17 квітня ц.р.), який передав знайдену у човні зброю мешканцю райцентру Миколі Янчевському , щоб наступного дня здати її у міліцію, майже цілий рік добивався справедливості.

Його – колишнього працівника страхової агенції – цей епізод вразив, як кажуть, до глибини душі. Ще б пак! Він завжди звик до пунктуальності в усьому. А тому ніяк не міг зрозуміти суть думки прокурора, який, писав йому, що працівнику міліції, який склав пояснення від його імені, оголошена сувора догана.
— То, може, — кажу я скривдженому пенсіонеру, — слід забути про це, адже працівник, який допустив помилку, покараний.
— Ні, — відповідає він мені, — я хочу щоб справедливість була відновлена. Чому він від мого імені сфальсифікував, документ, якого я не писав? За це міліціонер повинен нести кримінальну відповідальність.
Але пізніше, знайомлячись більш детально з документами, я дійшов висновку, що Андрій Третяк все ж таки мав рацію. До того ж, на поверхні опинився ще один документ, що дійсно, як пізніше підтвердять і прокуратура, і суд, був сфальсифікований саме цим працівником ОВС.
… Після публікації у «Сіверщині» з обласної прокуратури на адресу нашої газети надійшов лист-вимога, в якому ця поважна інстанція зажадала від редакції надрукувати спростування. Але настільки в цьому «спростуванні» містилося недоречностей та неточностей, що ми ніяк не могли погодитись з думкою прокуратури. І не через принципи, а через те, що ми мали неспростовні докази того, про що писали. Про це ми розповіли в наступній публікації «Що хоче прокурор?» («Сіверщина» від 26 червня).
І от сталося!
Треба віддати належне районному прокурору м.Щорс пану Ю. Шеремету, який вивчивши додатково матеріали, порушив кримінальну справу, а Щорський суд в особі Зої Шаповал довів її до логічного завершення. Але крапку в цій історії, напевно, ставити рано.
Викликає подив, чому і прокуратура, і Щорський суд раніше зволікали зі справедливим розглядом цієї проблеми? Адже районний прокурор порушив кримінальну справу проти працівника органів внутрішніх справ, лише тоді, коли заперечувати наявність факту фальсифікації іншого епізоду щодо вилучення зброї у Миколи Янчевського – основного фігуранта справи і нашої публікації, було б алогічно. Бо якщо один раз правоохоронець сфальсифікував документ, а відтак і сам факт подій, то вдруге це вже схоже на закономірність. Але у випадках, коли за фальшивими документами можуть незаконно притягти до кримінальної або адміністративної відповідальності особу, «закономірна» логіка нікому не потрібна, за винятком тих, хто мав «сфальсифіковану» мету.
Отже, працівник районного відділу внутрішніх справ В.Єрмоленко в даний час притягнутий до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем з боку працівника правоохоронного органу) та частиною 1 статті 366 (службове підроблення – внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей) Кримінального кодексу України до трьох років позбавлення волі. При цьому застосовано норму статті 75 цього ж кодексу – з умовним (іспитовим) терміном на один рік. Наполягати на іншому або не погоджуватись з рішенням суду не можна, бо ніхто не зацікавлений і ніхто не бажає нікому, навіть колишньому правоохоронцю, опинитися за ґратами. Головне – аби особа сама зрозуміла, що її дії були вкрай неправильними, тобто такі, що призвели, або могли призвести, до порушення прав і свобод інших людей.
Але після усіх цих акцентів, обласна прокуратура «чомусь» не спішить надіслати до редакції відповідь-реакцію на нашу останню публікацію, в якій ми не погоджувались на спростування.
А за «кадром» залишилися ще деякі сірі відтінки нічного смугастого рейду щорських правоохоронців, при яких сам Микола Янчевський опинився і заручником, і основним «обвинувачуваним». До всього цього призвели непрофесійні дії самих правоохоронців (головне тут – не задокументовані «протиправні» дії Янчевського, якщо вони такими дійсно були). А тому він резонно й запитує у Генерального прокурора, чому в протоколі по його затриманню опівночі, складеному вже іншим працівником райвідділу Д. Підлісним, неправильно зазначена адреса проживання Янчевського, немає підпису чергового ОВС про прийняття автомобіля заявника на майданчик, чому безпідставно, на його думку, вчинили проти нього фізичне насилля, і таких «чому» кілька. А головне, запитує пан Микола, чому у цьому протоколі працівник міліції поставив свій підпис замість нього? Чи це, може, така форма системної роботи у щорських правоохоронців?
Сергій КОРДИК
На фото: Микола Янчевський із м.Щорс : "Ось тут мене викинули з авто люди в масках".
Лінки на цю ж тему: http://siver.com.ua/news/2008-04-22-725 ("Збройні пригоди у Щорсі") ; http://siver.com.ua/news/2008-07-03-905 ("Що хоче прокурор?")