Вун, вана і вано, або Кожне сільце має своє слівце
10:19
Часто можна почути про суржик, що псує нашу мову, про її засміченість, але перепрошую! Дуже часто за суржик сприймаються ті слова, що протягом тисячоліть використовують у наших сіверянських селах. Наш народ живе на цій землі тисячі років, ніхто сюди масово не заселявся. Тож слова, що збереглися в селах, не тільки мають право на існування, а навіть більше того — мають стати повноцінними експонатами живого лінгвістичного музею, адже ми їх можемо втратити. Те село, що існувало багато тисячоліть, за останні десятиліття почало зникати, ще трохи — і разом з ним зникне й та сіверянська мова, що не стала четвертою східнослов’янською. Свого часу Микола Костомаров доводив, що на основі сіверянських та інших племен цілком міг би виникнути й четвертий східно¬слов’янський народ. Це ж підтверджує і той факт, що існувала у 20 — 30-ті рр. ХХ ст. окрема Чернігівська православна церква з центром у Седневі, де богослу¬жіння здійснювалося чернігівською (поліською) говіркою, нею ж друкувалися богослужбові та художні книги. Тож і не дивно, що літературна українська мова, яку викладають у школі, чужа селянам, як і російська. Але дамо слово науковцям. „Українські діалектологи по¬ліським називають північне наріччя у системі діалектів сучасної української мови. Це широка смуга говорів північної частини території України. Поліське наріччя протиставляється південним наріччям рядом особливостей. З фонетичних особливостей найяскравішими є вимова дифтонгів вузьких голосних /e/, /o/ (як-от у словах: діед, ліес, сіено, вуол, куонь, піеч, шуостка чи дeд, лeс, сeно, вoл, кoнь, пeчка, шoстка). У ненаголошеній позиції їм відпові¬дають звичайні голосні /е/, /і/ та /о/, що також є особли¬вістю цих говорів. До характерних особливостей поліських говорів належить також наявність тільки твердого приголосного /ц/, а також дзвінких приголосних у кінці слів і в позиції перед глухими приголосними (дуб, город, мороз, сторож). Розуміючи складність ситуації, ось вже два місяці я почав збирати по селах словечки та прислів’я, які використовуються в певному селі чи районі. Пропоную їх вашій увазі. Дербализнуть – випити горілки (с.Свердловка Коропського р-ну). Понорнюки – жителі Понорниці (с. Свердловка Коропського р-ну). Гаман – гаманець (м. Семенівка). Гараза – рогоза (с. Криски Коропського р-ну). Маюр – лепеха. Глижка – грудка землі, глини (с. Авдіївка Куликівського р-ну). Жлуктить – пити багато (с. Данилівка Менського р-ну). Трамок – несуча балка в хаті (с. Жовтневе Менського р-ну). Тичка – вудилище (с.Авдіївка Куликівського району). Лізеш, як чорт з наблуками — лізеш, як чорт з яблуками: у Біблії, як відомо, сатана спокусив Єву саме яблуком. (с. Данилівка Менського р-ну). Харашо в селі папу, кату й каморнику – гарно в селі живеться попу, коту й комірнику (с. Данилівка Менського р-ну). Нє пуоп, не адєвайся в ризи – не піп, не одягайся в ризи (якщо не знаєш, що робити, не роби) (с. Данилівка Менського р-ну). Маєму плетіню забор дваюродний – про далеких родичів (с. Жовтневе Менського р-ну). Кагалить – голосно кричати. Від єврейського слова «кагал» — зібрання (с. Данилівка Менського р-ну). Гутарити – говорити, вести бесіду (с. Данилівка Менського р-ну). Лузка – неприродне озерце (с. Данилівка Мен¬ського р-ну). Копанка – неприродне маленьке, без риби, озерце (с. Данилівка Менського р-ну). Рувчак – яр (с. Данилівка Менського р-ну). Швендяти – ходити, лазити під ногами (с. Данилівка Менського р-ну). Завгаруддя – місцевість за горою (с. Данилівка Мен¬ського р-ну). Гара – гора (с. Данилівка Менського р-ну). Варина – довга палка (с. Данилівка Менського р-ну). Чаморна – хвора, нездорова дівчина (с. Данилівка Менського р-ну). Пуня – хлів (с. Ларинівка Новгород-Сіверського р-ну). Йо – є (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району). Йо в тябє хлєб? – Чи є в тебе хліб? (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району). Прясло – паркан (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району). Пєвєнь – півень (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району). Пявунья – співачка (с. Ларинівка Новгород-Сіверського ра¬йону). Черінь – глиняна лежанка на печі, площина між комином і стіною (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району). Пропоную долучитися до акції «Кожне сільце має слівце» і вам. Надсилайте до редакції «Сіверщини» слова, що їх використовують (або використовували) у вашому селі. Найбільш роботящі збирачі діалектизмів отримають призи. Пагутаримо!
2007 © Олександр Майшев
Меню сайту
