При підготовці цього матеріалу я тричі звертався до лікаря обласної санітарно-епідеміологічної станції Олесі Багмет, аби вона розповіла про ситуацію з модифікованими продуктами в Чернігівській області. Та всі намагання виявилися марними, не дивлячись на письмову вказівку заступника головного державного санітарного лікаря області Анатолія Валовенка в наданні нею консультації. Пізніше я зрозумів, чому лікарка увесь час відправляла мене до Міністерства охорони здоров’я. Як з’ясувалося, прилавки наших магазинів заповнені продуктами, а серед них і найпопулярніші серед чернігівців – сосиски, шоколадки, сухі супи, консервовані овочі, майонез, усілякі соуси, глазуровані сирки – які нашпиговані генетично модифікованими організмами. Лише в одному супермаркеті фірми «Союз» я нарахував близько тридцяти томатних та більше двадцяти інших соусів, у яких містилися різні штучні домішки та деякі елементи, що належать до так званої генно-модифікованої категорії. І змінити щось – не в силах місцевих фахівців, які наділені контрольними функціями в системі харчування.
Що робити з генетично модифікованими продуктами, в Україні сьогодні вирішують учені. Дослідники стверджують: потрібно якщо не заборонити модифіковані організми, то хоча б позначати продукти, аби людина могла сама вибрати – їсти чи ні. А поки вчені радяться, «пробіжимося» по наших чернігівських магазинах.
У більшості продовольчих магазинів продавці охоче йдуть на контакт (це ж їхній обов’язок — консультувати в межах своєї компетенції), але на камеру категорично відмовляються зніматися. В одному магазині продавщиця, яка сказала, що сама виготовляє томатний соус, а тому не знає, який кращий з усіх тих, що продається, попросила навіть не вказувати її прізвища. У супермаркетах міста взагалі вам не дозволяють нічого фотографувати. Охорона відразу зреагує і відправить за дозволом до свого керівництва. У них, бачте, є відповідна службова інструкція. Режим, видно, пильно й вправно дотримується. А я подумав: от якби всі ці магазини так ретельно дотримувалися б законів та інших нормативних актів стосовно захисту прав споживачів. З чого боязнь отака – незрозуміло. Щоправда, одна працівниця продовольчого магазину фірми «Квартал», що на вул. Пухова, продавець–консультант Ніна Ященко, люб’язно погодилася сфотографуватися. «Який майонез найкращий – я точно не знаю, — відповіла на моє запитання продавщиця, — але сама купую й інші беруть найчастіше всього «Домашній» виробництва фірми «Торчин-продукт». «Але ж у ньому найбільше зазначено штучних домішок?» – спеціально перепитую у продавця. І знаєте, іншої відповіді я й не чекав. «А ви думаєте, що на тих упаковках, де не вказуються домішки, їх там менше або взагалі немає?» — відповіла мені Ніна Ященко. Дійсно, вона має рацію.
Беру кілька упаковок томатного соусу, продивляюся. Майже в усіх добавлений модифікований крохмаль. Але деякі виробники, грубо порушуючи існуюче законодавство в сфері прав споживачів (і куди дивляться контролюючі органи!), вказують тільки, що в їхній продукції містяться барвники, консерванти, стабілізатори, антиоксиданти, консерванти, емульгатори, але не вказують конкретно, які саме. Виробники, мабуть, зрозуміли, що людей відлякують усі ті позначки з Е103, Е400 і так далі, а тому вирішили обмежитися таким позначенням. Але ж споживач має добре знати, яких продуктів йому не можна вживати. Для того й існують спеціальні символи для позначок. Адже кожна домішка по-різному впливає на людський організм. Одні такі домішки, наприклад, можуть утворити пухлину в організмі, якщо їх постійно вживати, інші негативно впливають на нирки, печінку, серцеву систему, деякі з них – на судини… Якщо в майонезі «Провансаль по-чернігівськи» місцевого виробника перелічені такі домішки, то це означає, що виробник дотримується норм чинного законодавства. Інша справа – чи передбачав французький винахідник майонезу, що його продукція колись буде нашпигована хімічною отрутою, яка тепер увійшла до розряду харчових домішок. Та найбільше мене здивувала одна суто українська продукція, що здавна була основним елементом будь-якого столу. Назва його – «український хрін». Здавалося б, які ще можуть бути там компоненти, окрім самого хрону та соку столового буряка? Так ні ж бо. Зі зворотного боку упаковки дізнаюся, що там містяться, окрім рослинної олії, оцтової кислоти, лимонної кислоти, двовуглекислого натрію (харчової соди) та кухонної солі, і такі компоненти, як стабілізатори Е410, Е412, Е415, антиоксиданти Е300, а замість соку червоного буряка – штучний його замінник (барвник). І такий продукт-мутант виготовили в одному з товариств з обмеженою відповідальністю в Черкаській області. Ще й приписали: «Екопродукт — чудовий смак класичного українського хрону». Однак, якби не вказали б виробники такої інформації, а людина, яка любить смакувати хроном, після постійного вживання такого українського хрону захворіла б, і не відала б від чого. А може, то спеціально хтось робить, щоб люди більше хворіли? Он як аптеки збільшуються – чи не на кожному куті вулиць, наче гриби ростуть після дощу.
У супермаркетах міста на полицях часто знаходяться продукти, які не містять інформації державною мовою, як того передбачає відповідний закон. Ну дарма, заплющимо очі на державну мову, то хай би вже російською було написано, що й до чого. У магазині фірми «Союз» по вулиці Доценка, що навпроти школи № 12, побачив продукт у гарній упаковці, на якій все написано італійською мовою. З магазинної етикетки дізнаємося про його назву («Пюре томатне «Мутті», Італія) і не більше. Хтось та й скаже, мовляв, а чого перекладати, хіба не зрозуміло, що там томатна паста. Але щоб не вийшло так, як ото з українським хроном.
Якщо продукція реалізується без анотації державною мовою, то вважається, що вона в Україну потрапила тільки двома шляхами: або контрабандно або через хабар. Іншого випадку при перетинанні митниці і перевезенні товару бути не може. Постає логічне питання: що роблять інспектори? Чому не вимагають від порушників законодавства вживання заходів з усунення недоліків? Чи, може, вони якимсь чином отримують і справді екологічно чисті продукти від перевізників та реалізаторів?
ХХХ - В більш повному обсязі дивитися публікацію в друкованому виданні газети "СІВЕРЩИНА" від 3 січня 2008 року.
Сергій КОРДИК.