 Сесiя Куликiвської селищної ради майже одноголосно вiдхилила введення в райцентрi нових тарифiв на воду.
Наша газета наша газета вже писала в номерi за 27 липня в публiкацiї «Чому дорожчає вода?» про намiри мiсцевої влади в областi рiзко пiдвищити тарифи на водопостачання i водовiдведення. Але на вiдмiну вiд, скажiмо, депутатiв Чернiгiвської мiської ради, якi понуро проштампували й затвердили новi тарифи, пiдсунутi мiськвиконкомом, у Куликiвцi депутати заступилися за людей. Правда, й тарифи тут влада разом з комунальниками прагнула встановити просто нахабнi, чи не найвищi в областi. Якщо в Чернiговi навiть пiсля 40-вiдсоткового подорожчання кубометр води коштує близько пiвтори гривнi, то в Куликiвцi нинiшнiй дiючий з минулої осенi тариф... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Левко Григорович Лук’яненко... Легендарна постать українського нацiонально-демократичного руху. Два тюремнi ув’язнення вiд комунiстичного режиму загальною тривалiстю понад чверть столiття. Причому першим ув’язненням було замiнено попереднiй, найжорстокiший вирок — смертну кару, виконання якої в’язень змушений був десятки днiв чекати у камерi смертникiв. I це за заклик до проголошення незалежностi України. Те, що фальшиво було гарантоване навiть Конституцiєю СРСР, але неможливо було собi уявити в тi глухi часи комуно-радянської iмперiї. Перше ув’язнення нi на крихту не зламало патрiота, i вiн знову продовжив боротьбу за нашу незалежнiсть, за демократичнi перетворення. I знову — тюремнi ґрати, табори, заслання.
Левко Григорович вийшов на ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Одна з легенд Помаранчевої революцiї 2004 року баба Параска — проста українська жiнка Парасковiя Василiвна Королюк. Зiзнайтеся, далеко не кожен знає її прiзвище, по батьковi. Звикли вже, напiвжартома, а дехто й напiвiронiчно — баба Параска. А, мiж тим, це людина гострого розуму, якому варто б позаздрити й багатьом нашим полiтикам, людина звичайної, як для України, цебто нелегкої, селянської долi. Мати трьох дiтей. Людина, за плечима якої — десятки рокiв трудового стажу, та ще й якого: колгоспна ферма, цiлина, тайга.
Останнiм часом я не раз спiлкувався з Парасковiєю Василiвною. Бачу її в Києвi на рiзних громадських акцiях. У червнi разом були на козацькому святi в Батуринi, куди жiнка приїхала з делегацiєю столичної «Просвiти» i де я показував ї... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Про сiльських голiв чудово писали класики нашої лiтератури. Почитаймо хоча б знаменитi гоголiвськi «Вечори на хуторi бiля Диканьки». Якi там колоритнi постатi голiв!
У наш бурхливий час без голови — теж нiкуди. Як же нам бути безголовим? За десятки рокiв журналiстської роботи я багато спiлкувався в селах з головами. Одразу зазначу, що в не такi вже далекi радянськi часи голiв у селi було два — колгоспу i сiльради. Називаю їх саме в такiй послiдовностi, бо для кожного було очевидним, що головнiшим був саме перший, колгоспний голова. А другий хоч i уособлював рiдну радянську владу, адже очолював сiльську раду, але явно був у тiнi першого — представника партiйно-колгоспної номенклатури.
Зараз ситуацiя дещо змiнилася. Голова сiльради, або, як ще його називають офiцiйно, — сiльський голова, виходить на перший план. Хоча б тому, що в останнє десятилiття начебто офiцiйно покiнчено з наслiдком колективiзацiї — колгоспною системою. Принаймнi нема такої назви офiцiйно — колгосп. А ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Торiк наша газета вже повiдомляла, що в Батуринi археологи цiлком iмовiрно нарештi вийшли на залишки головного храму гетьманської столицi часiв її найбiльшого розквiту при Iвановi Мазепi — церкви Живоначальної Трiйцi. Тут уже 12 рокiв працює мiжнародна українсько-канадська археологiчна експедицiя, що провела дуже велику роботу з вивчення забутого й умисне викресленого з нашої iсторiї московськими загарбниками Батурина пiсля його спалення росiйським вiйськом у 1708 роцi. Експедицiя Чернiгiвського педунiверситету працює пiд егiдою Iнституту археологiї Академiї наук України за сприяння науковцiв мiста Торонто (Канада). З певнiстю про знайдення храму торiк говорити було важко, адже на залишки якоїсь споруди археологи вийшли буквально на фiнiшi сезону розк... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
30-ий окремий Криворiзький полк зв’язку, що розташований у Чернiговi, вже повнiстю укомплектований спецiалiстами вiйськової служби за контрактом. Про це розповiв заступник командира полку з гуманiтарних питань, пiдполковник Олександр НЕЦВЄТАЄВ:
— Згiдно з вимогами Державної програми розвитку Збройних сил України на 2006 — 2011 роки, наша армiя повинна стати професiйною. На сьогоднi в деяких вiйськових частинах України проводиться експеримент: у них служать лише «контрактники».
У нашiй частинi служить 201 вiйськовослужбовець, з них 77 жiнок. Вiд початку року на контрактну службу вступило 105 осiб, в основному з областi. Хоча є певна проблема, не вистачає водiїв, треба їх доукомплектовувати, думаємо це питання вирiшити разом з вiйськкоматом. Пам’ятаю, весною прийшов до нас чоловiк влаштовуватися на службу водiєм. Питаю: «Де до цього працював, скiльки отримував?» Вiн вiдповiдає: «У комерцiйнiй фiрмi, отримував 3 тис. грн, а у вас хоч i отримуватиму 1 тис. грн, зате бу... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Уперше Нацiональна премiя України iм.Т.Шевченка присуджена зарубiжному українському поетовi. Уперше — автору, в якого в Українi не вийшла досi жодна книга.
Пан Остап живе самiтником у маленькiй однокiмнатнiй квартирi на другому поверсi варшавської багатоповерхiвки помаранчевого кольору. Так вийшло, що спiлка мешканцiв будинку (є таке в Польщi) недавно пофарбувала дiм саме в цей колiр. У мiстi мешкає донька пана Остапа з чоловiком. Дружина померла. Її прах — в урнi на столику в цiй оселi, що у мальовничому поетичному безладдi обвiшана по стiнах пучечками рогози, засушених трав i квiтiв. Дружина була полька i католичка. Пан Остап — українець i православний. Хотiв би бути похованим колись разом iз дружиною. Але виникли проблеми. Нi на катол... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Дещо велемудра назва чергового засiдання Чернiгiвського прес-клубу реформ не вiдлякнула колег iз мас-медiа: представникiв преси, радiо i телебачення було чимало. Що слухали? «Участь громадян у прийняттi рiшень: яким може бути стратегiчний план розвитку Чернiгова?» Роздiлимо цю назву навпiл. Про те, що вибудовується якийсь «Стратегiчний план розвитку Чернiгова», журналiстам повiдомив, як представник мiської влади, нехай i з невеликою посадою, заступник начальника управлiння iнвестицiй та туризму Чернiгiвської мiської ради Денис Дьомiн. А про те, що самi громадяни повиннi начебто ж узяти активну участь в обговореннi плану, нам говорили експерти Центральноукраїнського регiонального навчального центру Фундацiї «Україна—США» Оксана Колiсник та Магдалена Бр... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Селянина вiдверто тримають за дурня. Якщо, мовляв, ми справдi дамо тобi землю, її в тебе скуплять за безцiнь, а Україна втратить свiй найцiннiший скарб — землю.
Наслiдки такого «реформування» земельних вiдносин на селi катастрофiчнi. З одного боку, земля де-юре i де-факто втратила господаря i пiшла по руках. З iншого, — це стимулювало процеси руйнування села.
Як не дивно, окремi реформатори в цiй руйнацiї вбачають певний позитив. Наприклад, заступник начальника головного управлiння агропромислового розвитку областi А.Максак. Цитую: «На територiї Борзнянського району в даний час ведуть виробництво 42 сiльськогосподарських пiдприємства i 43 сiльськогосподарських фермерських господарства, ... якi обробляють 80,3 тис. га землi. В 2000 роцi н... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 «А щоб заморочити виборцям голову, називали мене безбожником, при тому, що я — вiруюча людина i онук священика»
Перший голова Руху областi — про час i про себе
— Пригадую, як мене запросив на бесiду в обком Компартiї один з партiйних функцiонерiв та iдеологiв. До речi, коли пiзнiше я працював заступником губернатора областi, вiн був моїм пiдлеглим.
— Знаю, про кого Ви говорите. Це був не найгiрший із партфункцiонерiв, принаймнi людина мисляча, вихiдець з простої селянської родини. Вiн запросив Вас подискутувати чи «виховувати»?
— Це та дискусiя, яка переходить у виховання. От вiн i каже: «Валерiю Юрiйовичу, це ж ви страшнi такi нацiоналiсти». I каже так, наче ми з сокирами ходимо й рубаємо в... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
В розлiт з лоточкiв — смугастi бджоли,
То свiтла снопики на цвiт,
Снують, подорожують полем,
Нам додає снаги той лiт. З пасiчницею Катериною Кальченко ми зустрiлися поблизу примiщення професiйного аграрного лiцею. У пiдпорядкуваннi цiєї русявої жiнки — до 100 бджолиних сiмей: 48 — аграрного лiцею i 42 — своїх, тобто 7 мiльйонiв комах.
— Цей рiк складний для розведення бджiл, — розповiдає панi Катерина. — Холодний квiтень, травень, засуха, тiльки дощi врятували ситуацiю — почала цвiсти гречка. Через це я i роз’єднала пасiки, бо кормова база не могла прогодувати стiльки сiмей. Свою особисту пасiку я залишила в с.Мале Устя, а пасiку аграрного лiцею — на 100-му кiлометрi траси Чернiгiв — Новгород-Сiверський. Та скор... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
|
