 Сенсацiя! Письменник (титулований — член Нацiональної спiлки письменникiв!) i травознай (його рецепти вже два роки поспiль друкуються у газетi «Бiла хата») Iван Просяник зiзнався, що є волхвом! Справжнiсiньким, бо отримав у дитинствi вiдповiдне язичницько-волховське посвячення. Ось як вiн це описує у своїй новiй книзi — другiй частинi травника-волховника «Зело таємниче»:
“Тато рокочуть предковiчний язичницький гiмн Сонцю, натхненно розметавши руки. А воно грає вогнистим маяком, розпускаючи тремтливi росянi пелюстки, наливається снагою — всесильне не лише над небом, а й над землею. I бiле молоко туману, через край смарагдової чашi ранку струменiюче, в одну мить стає царственно-пурпурним, як i належить йому бути в таку одчайдушно-солодку м... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Iз виїзного засiдання асоцiацiї «Ради Чернiгiвщини»
 ... Дядьки сидiли пiд «пожаркою» навпроти напiвзапущеного двоповерхового будинку i чекали керiвництво. Принагiдно зiтхали за перiодом застою, коли в Бутiвцi був радгосп, люди в черзi на житло стояли i дiтей бiгало багато. Той двоповерховий будинок, руїнний — пам’ятник спочилому радгоспу — i для чого в селi жити не в своїй хатi, а в комунальнiй? А дядьки серед бiлого трудового дня не мали iншого дiла, крiм зiтхань за минулим часом...
Доки дядьки сидiли, повз них проїхав тракторець iз возиком сiна — ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 «Краса врятує свiт» — ця фраза традицiйно вважається витвором росiйського письменника Федора Достоєвського. Хоча її сутнiсть вiчна. Керувалися люди нею завжди. Щоправда, не всi. Коли подивишся навкруги — душа скорботою повниться. I не з тiєї причини, що потривожила душу iншого росiянина Радiщева. Той обурився царським ладом у своїй книзi «Подорож вiд Петербурга до Москви», за що й поплатився засланням у Сибiр.
Я про це не нагадував варвинцевi Миколi Обернiєнку, якого пам’ятаю зi шкiльних лiт i якого зустрiв через кiлька десятилiть пiсля закiнчення школи, коли Микола став солiдним пенсiонером. Але самому фраза про красу пригадалася пiсля Миколиних слiв про Сибiр, який виправляє людей.
Нi, йшлося не про виправлення, як його розумiли царсь... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Про боротьбу жильцiв будинку № 120 по вулицi гетьмана Полуботка в Чернiговi за право жити у своїх квартирах писали «Сiверщина» i «Дзеркало тижня». Вiдбулося безліч судiв — жителів другого пiд’їзду та держава в особi заступника прокурора областi М.Скрипки дiйшли до Вищого господарського суду України, щоб довести право жильцiв проживати у своїх квартирах, а не у фiктивному гуртожитку «Чернiгiвоблбуд».
Рiшенням господарського суду визнано право власностi на цей пiд’їзд за державою в особi регiонального вiддiлення державного майна i вилучення його з володiння ЗАТ «Чернiгiвоблбуд». У свою чергу виконком мiської ради 21 травня цього року передав будинок у комунальну власнiсть житлового фонду Деснянського району.
Керуючий ЗАТ «Чернiгiво... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
|
