| Шкурко | Дата: Середа, 01-Лют-12, 15:36 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 186
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Варіант радянської влади часів дикого капіталізму показав у всій «красі» її корупційне обличчя. Взамін тоталітарного комуністичного нагляду над так званим народовладдям не побудовано справді демократичного контролю з боку громадян. Спроби створити дорадчо-консультативні органи з інститутів громадянського суспільства (різного роду недержавних організацій) наткнулися на спротив бюрократично-корупційного апарату виконавчих органів (від міськвиконкомів до міністерств). Депутати рад усіх рівнів також не можуть (у силу свого непрофесійного рівня і статусу) контролювати виконавчу бюрократію на чолі з «князьками» - міськими головами, а голови держадміністрацій стоять фактично над радами. Тому найвище керівництво держави збагнуло, що ніякі реформи не пройдуть, якщо будуть опиратися тільки на владну вертикаль при патерналістських очікуваннях населення і майданних вибухах невдоволення, підігрюваних політичними спекулянтами.
Найбільш продвинуті політологи сходяться на тому, що українське суспільство переживає нині процес формування громадянського суспільства.
Підтвердженням цьому є, зокрема, інтерес інтелектуальної громадськості до досвіду своїх попередників. Наприклад, усіх, хто цікавиться міським самоврядуванням, можна відіслати до солідної монографії харківського науковця Д.М. Чорного, у якій чимало місця присвячено міському самоврядуванню Ніжина.
Поява книги «Очерки истории Нежинского земства (1864-1918)» , яку підготував колектив науковців з Ніжинського краєзнавчого музею ім. І.Спаського, ніби продовження тієї ж теми.
Праця висвітлює виникнення і становлення самоврядування у Ніжинському повіті, яке стало можливим завдяки реформі (1861) з відміною кріпосного права імператора Росії Олександра II і досягло апогею у роки керівництва (1906-1911) Голови Ради Міністрів П.А. Столипіна.
Уперше право обирати місцеву владу було надано тогочасним провідним верствам суспільства, основною ознакою яких був вагомий майновий стан. Так, у самому Ніжині таким привілеєм могли скористатися лише 74 особи, а у повіті (який охоплював сучасні Ніжинський, Носівський, частину Куликівського та Ічнянського районів) – 302 представники дворянства, купецтва і духовенства та 1876 козаків. Усього ж у Ніжинському повіті тоді проживало близько 180 тисяч душ.
Таким чином, Ніжинське повітове земське зібрання, яке формувалося у такий спосіб, складалося з кількох десятків осіб (наприклад, у 1865 р. – 42 особи) і мало елітарний характер.
Це спричинило як позитивні, так і негативні наслідки. Добрим було те, що наповнення земського бюджету напряму залежало від внесків його членів – не тільки обов’язкових, податкових, але й добродійних. Таких дотацій з держбюджету, як тепер, тогочасне земство не знало, а значить не паразитувало і не розкрадало незароблене. Головний же негатив залишався увесь час, що призвело врешті-решт до падіння Російської імперії, це неспроможність опановувати ситуацію, яка загострилася до краю в умовах виснажливої I-ї світової війни. Особливо критично проявилася суперечність між нагальною потребою часу – демократизацією влади, і заскорузлою уявою членів земського зібрання − на початку 1918 р., що спонукало до відставки повітового комісара Української Народної Республіки І. Ковалевського, який не зміг знайти спільної мови з новообраним складом земства.
Остаточну крапку в діяльності Ніжинського повітового земського зібрання поставили більшовики – розстрілами його видатних представників М.В. Висоцького, П.С. Коробки, М.Р. Шаули, М.Р. Компанця… А разом з ними було знищено і всі здобутки земства.
У книзі детально описано прогресивний розвиток хутірського господарства, сільськогосподарських товариств і шкіл, навіть аграрної газети. Саме тоді було засновано Носівську селекційно-дослідну станцію. І все завдяки земській владі. Однак, незначний розвиток промисловості, змушував переселятися на Далекий схід, оскільки забезпечити усіх землею було неможливо.
Чернігівська губернія і Ніжинський повіт зокрема, мали глибоко аграрний, майже патріархальний уклад, з масою бідного селянства, яке пізніше легко повірило у можливість соціальної справедливості одним махом. Більшовики ж вирішували проблему шляхом колективізації та індустріалізації швидкими темпами і численними жертвами (менше людей, менше проблем!).
Повертаючись у день сьогоднішній, природнє й міграційне скорочення населення Ніжинщини (чи не найбільше по Україні) можна було б розцінювати і як гіркий позитив. Нині про нові робочі місця не йдеться, фермерства не створюються, навпаки – агролатифундії. Куди подітися українцеві? – парадокс сучасної радянської влади.
Відзначаючи актуальність виходу нарисів для учасників та дослідників сьогоднішнього самоврядного процесу, не можна не відмітити і ряд недоліків, які у подальшому можна врахувати: відсутність у книзі ілюстрацій, зокрема карти Ніжинського повіту, портретів видатних діячів, а на самій обкладинці книги розміщено відому панораму Ніжина першої половини XIX ст., у той час як у фондах музею є прекрасні світлини з періоду, про який йде мова. Не можна не звернути увагу в цьому російськомовному виданні на прикрі технічні помилки, наприклад, у написанні імені найвідомішого промисловця і мецената епохи, який мав стосунок до Ніжинського повіту, Ніколи Артемовича Терещенка.
Однак завершити ці нотатки хочеться на веселій ноті. Ми побачили злагоджений колектив, який, виявляється, має потенціал до глибоких і розлогих розвідок. Науковці, як мовиться, «тримають руку на пульсі часу», адже взялися за актуальну тему. Можливо, їх розвідка спонукає і колег з Безбородькового ліцею взятися досліджувати сучасну проблематику ніжинського самоврядування. Дивись, дійде справа не тільки до викладу, але й до узагальнень чи й рекомендацій новочасним обранцям. До них адресовано, насамперед, нариси історії ніжинського земства. Дивуєшся, перегорнувши останню сторінку, де б ми зараз були, якби наші попередники були мудрішими за нас.
1Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX – початок XX ст.). – X.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – 304 с.
2 В.Н. Емельянов, Т.О. Диденко, Н.М. Дмитренко, В.В. Кулик. Очерки истории Нежинского земства. – Нежин, ТБК «Орхидея», 2011. – 260 с.
|
| |
| |
| Борис | Дата: Неділя, 26-Лют-12, 10:26 | Повідомлення # 2 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Мабуть така ситуація в усіх містах і містечках Лівобережжя, де за кілька століть до більшовицького заколоту 1917 року вдалось напрацювати зрозумілі як за формою так і за змістом системи місцевого самоврядування.
Схожі висновки, шановний пане Миколо,можна зробити і з прикладу розвитку земства у Новгороді -Сіверському.А ще й заглянути навіть і у більш віддалений час- Польсьської адміністрації на наших теренах. Коли 1620 року Н-Сіверський першим на Лівому березі отримав "магдебурське право" та Герб.
При цьому переймаєшся думкою про те, наскільки понівіченою та чужою виглядає система місцевого самоврядування з 90-літньою історією, яка у "білих рукавичках" успадкована , нажаль, нашою державою від совітів.
Звичайно, що цей ця потвора не вічна, бо чужа для нас, але прикро, що нам від цього продовження її життя штучними методами тільки купа проблем !? А вони - про адміністративну реформу!?
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: Неділя, 26-Лют-12, 20:26 | Повідомлення # 3 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 186
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Як ми всі помітили, адміністративно-територіальна реформа так і не стартувала. І не відомо, коли це станеться.
Подивіться, пане Борисе, запровадженню земств передувала аграрна реформа, яку потужно рушив уперед П.Столипін під тиском революції 1905 року. Це зумовило бурхливий розвиток промисловості і т.д. Масово народжувався дрібний підприємець, особливо на селі. Ось чому так довго селянин протистояв більшовизму, на відміну від міщанина.
А які реформи у нас? Банальний перерозподіл загальнонародної власності у руки обмеженого числа людей. Те ж очікується і з землею. Тобто не формується середній клас, який є основою громадянського суспільства і справжнього самоврядування.
Під цим кутом зору виникає питання, а чи була Помаранчева революція такою? На мою думку, сталося протилежне , оскільки поворот до національного капіталу у виробництві не було зроблено.
Як виглядає, теперішньому Уряду, попри намагання, поки-що не вдалося переломити ситуацію.
|
| |
| |
| Горяєв | Дата: Субота, 24-Бер-12, 14:10 | Повідомлення # 4 |
|
Група: Читач
Повідомлень: 29
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| Підтримую Вас, пане Миколо, в тому, що земська влада не радянська, адже земську владу обирала тодішня еліта, а ради - народ.
Можна стверджувати, що і сьогоднішня влада радянська, адже нашим життям керують ради всіх рівнів. До 1992 року роботу рад контролювала і направляла одна партія, а сьогдні - кілька партій. Але справи йдуть до того, що скоро знову радами всіх рівнів буде керувати одна партія. А впада як була радянською так нею й залишиться. Або, як дехто пише, - "савєцькою". А депутати як були народними, так ними й залишаться. Помаранчева "революція" в цьому сенсі нічого не змінила, та й не намагалась. Так що, друзі мої, винахід Леніна живе і поки що альтернативи не видно. Повернутись до земства Європа нам не дозволить.
|
| |
| |
