Моє життя сповнене мисливсько-пошукового азарту. Але полюю я... за цікавими подробицями минулого, складаючи які до купи, реконструюю картинки давнини.
Мене уже багато років, наприклад, цікавила доля Григорія Ілліча Новицького, випускника Києво-Могилянської академії, який став своєрідним українським Дідом Морозом у Сибіру. Григорій працював канцеляристом, на дипломатичній роботі, зокрема гетьманським резидентом при польському коронному гетьманові Адамові Сенявському. Відомо, що за наказом Петра І у 1709 р. його арештували за агітацію підтримати Україну у визвольній боротьбі й згодом відправили до Сибіру. Там наш співвітчизник займався науковою роботою, просвіщав місцевий люд, учив дітей остяків грамоти. Те, що він був як на той час вельми освіченою й неординарною людиною, підтверджує праця «Короткий опис про народ остяцький», яку він написав на засланні 1715 р., вивчаючи побут, звичаї тубільців.
Але де ця книга? Довгорічні пошуки її не мали успіху. Але якось під час відпустки приїхав оглянути потрібні мені книги у Національну бібліотеку ім. В. Вернадського. Мені не пощастило — якраз був санітарний день! Щоб не повертатись додому ні з чим, вирішив зайти в історичну бібліотеку на території Києво-Печерської лаври. Я був по-справжньому вражений, коли дізнався, що тут недавно зробили ревізію фондів і... зафіксували це рідкісне видання. Невдовзі я читав стародрук. У «Короткому описі про народ остяцький» є не тільки цікаві історичні, географічні, етнографічні екскурси, подробиці, спостереження автора, а й зразки його поетичної творчості.
Попри трагічні і сумні реалії заслання, Г. Новицький не занепадав духом і зумів створити працю, яка стала цінним першоджерелом для пізнання історії, побуту, життя сибірських народів. Цим подарунком українського Діда Мороза, життя якого скінчилося 1727 року, сибірські науковці користуються й досі.