Але часом у цій круговерті трапляються доволі комічні ситуації. Один наш чиновник, заселившись у новий просторий кабінет, окинув хазяйським оком свої нові володіння, викликав завгоспа і дав низку доручень: де що пересунути, замінити, переставити, винести, занести, зняти, повісити, прибити, причепити, викинути. Ну а як же без цього – людині ж працювати по багато годин щодня в цьому приміщенні. Ага, ще йому якось одразу дуже не сподобалася підлога. Не той у неї був дизайн, не та кольорова гама. Словом, не додавав вигляд підлоги ніякого натхнення для чиновницької роботи. Тож завгоспу й було дане завдання купити гарний килим, щоб якось це діло поправити.

Слухняний завгосп добув килим доволі швидко. І чиновник просто занімів від зачудування, коли на підлозі його кабінету розкішно розлігся ніжного забарвлення блакитно-білий килим. Зауважте: не вдома, а в службовому приміщенні. Блакитно-білий. Як по ньому ступати, щоб не забруднити?

Чиновник отетеріло запитав завгоспа:

-- Вітьок!!! Чому ти купив саме такий килим?! Невже інших не було?

Вітьок був вкрай здивований таким тупим запитанням нового шефа. Він подивився на чиновника як на недоумкуватого і промовив, з трепетом показуючи виразним жестом на стіну з портретом нового діючого Президента в обрамленні блакитного антуражу провідної нині партії:

-- Так а який же???!!! Ви що???!!!

Тепер чиновник щодня обережно обходить килим більше по периметру, ніж безпосередньо по блакитно-білих узорах (шкода ж таке чудо бруднити черевиками, погода на вулиці самі знаєте яка). А здивованим палітрою килима відвідувачам терпляче пояснює ситуацію і замислено каже:

-- Вигнати б цього Вітька. Так пропаде ж, бо дурень. Шкода людину.

І як тут не згадати безсмертного Федота-Стрільця авторства Леоніда Філатова:

Ты вчерась просил ковер,
Ну дак я его припёр.
Все согласно договору --
И рисунок, и колёр...

Інеса ФТОМОВА