Раджу чоловікам спробувати. Метод працює! Це я вам кажу точно! Ну, звісно, вставлю ремарочку про те, що треба знати, кому дарувати. Якщо ви не помітили у помешканні знайомої обраниці жодного квіткового горщика і якщо вона навіть не виказувала прихильності до невибагливих кактусів, то цю затію облиште. З такими жінками краще не ризикуйте, бо залишитесь в жіночих очах незрозумілим диваком. Подібним дамам краще від випадку до випадку дарувати букетик зрізаних квітів. Але ж будь-який букетик живе так мало…

А мені ось Чернігівський Клуб органічного землеробства в особі свого ідейного натхненника В’ячеслава Грисюка подарував саме розсаду. Цілий «натовп» петуній! Головне, що якраз напередодні я придбала в «зеленгоспному» кіоску парочку вже квітучих, але ціна на них трохи «кусалася», і я подарунку дуже зраділа: компанія петуній несподівано побільшала до пристойних розмірів. Але ж землю я для такого натовпу рослин не запасала! Звідки земля у міській квартирі? За нею ще йти треба… Однак зранку я поспішаю на роботу. Сніданки-обіди-вечері для родини – це також мій «фронт». Прийду ввечері з роботи – сутеніє. Гляну на баночку з розсадою – і згадаю… Встану зранку, вийду на балкон, ось вона, баночка з нерозсадженими петуніями – знову Клуб згадаю…

Через чотири дні мені було перед розсадою соромно. Бо вона зеленим докором в тісній баночці муляла очі. На п’ятий день я навіть на балкон не стала виходити, а з самого ранку подалася за землею для квітів.

Але коли нарешті розсадила все у дві коробочки, то в піднесеному настрої навіть кави сіла випити на балконі.

Минуло ще декілька днів – і ось вони, петунії! Ростуть і квітнуть. Головне – всі такі різні!
Як і ми! І це – прекрасно! І чудово, що в Чернігові є такий гарний Клуб органічного землеробства!

Інеса ФТОМОВА