Днями знову взяла за потребою до рук товстенький том -- «Травник от всех недугов», який вийшов у Чернігові кілька років тому. Автор збірки -- чернігівський інженер. Книжка містить сотні (якщо не тисячі) різноманітних народних рецептів помічних при різних болячках. А мені пригадалася історія появи цієї книжки.

Письменником автор цієї книги ставати аж ніяк не збирався. Хоча захоплень у В’ячеслава Васильовича дуже багато: серед них -- історія і краєзнавство, кіно і фотографія. Але так склалося, що рецепти збирала його мама. Збирала довго, впродовж кількох десятків років. Так сталося тому, що колись у дитинстві захворів був ще один її син. Хвороба була складна. Хлопчика безуспішно намагалися врятувати по різних лікарнях та науково-дослідних інститутах, а коли вже мати з дитиною доїхали (це було за часів Радянського Союзу) до Москви і хворобу дитини не могли здолати й там, то хтось жінці порадив: не мучте дитя, а шукайте народні рецепти. Так згорьована мати й зробила. Почала цікавитися властивостями рослин, знайомилася з травниками, записувала й переписувала почуті рецепти.

Звісно, знадобився не один рік, щоб здолати недугу, але дитина одужала! Згодом обидва сини стали дорослими людьми, а мати продовжила збирати рецепти. Через якийсь час від зібраних рецептів пухли зошити й папки, книгами, журналами та вирізками з преси були забиті полички в квартирі. Через 30 років зібрані рецепти українських, російських, білоруських травників перетворилися на неймовірного обсягу колекцію.

І тоді чернігівський інженер (а справжній інженер любить порядок в усьому) вирішив, що з цим зібранням щось треба робити. Спало на думку видання книги, в якій би можна було акумулювати хоч дещицю того, що зібрала мати. Так він і зробив. Відібрав, впорядкував, розклав по розділах – на це якраз вистачило інженерної вправності. А оскільки він не лікар, а інженер, то звернувся за консультацією до травознаїв і народних цілителів, показував рецепти їм. Його консультували завідуюча однією з чернігівських аптек Валентина Ципко, народний чернігівський цілитель Микола Томило, а рецензентом стала відома в Україні фітотерапевт Наталія Зубицька (Земна), яка підтвердила, що рецепти гарні і книгу видавати можна.

Ось тут і починаються дива. Створити рукопис – це одне, а кошти на його видання – це в наших життєвих умовах зовсім інша категорія. Потрібної суми в родині не було. Та й у жодному з вітчизняних видавництв отакий рукопис «не розкрученого» і нікому невідомого інженера до друку не прийме. Така дійсність.

А треба ще сказати, що наш автор – людина православна, щиро віруюча. І от коли він перебував у роздумах, що робити з рукописом далі, настав час відпустки. Відпустка – це добре, але мало не на другий чи третій день у нього так прихопило поперек, що довелося лягти в ліжко. Аж тут пролунав телефонний дзвінок: знайомі прихожани запропонували взяти участь у паломницькій поїздці по святих місцях Росії, бо в невеличкій групі звільнилося одне місце: хтось не зміг поїхати. Думав недовго: охаючи й стогнучи від болю, зібрався і поїхав аж у 10-денну подорож. Він посміхається, коли пригадує оті сотні кілометрів, які довелося долати на жорсткому автобусному сидінні – біль у спині розгулявся не на жарт.

Відпустка ж та стала для нього знаковою. Група побувала у багатьох святих місцях. Коли завітали в музей, де зберігається під склом посох Серафима Саровського, то паломники попросили і заради болящого В’ячеслава наглядач той посох вийняв і легенько постукав хворого по спині... Що ви думаєте? Болящий через кілька годин раптом виявив, що спина в нього більше не болить!!! Вона його взагалі перестала турбувати.

Потім паломники побули в інших святих місцях, стояли на молебні ще в одному монастирі. В’ячеслав молився, як завжди, щиро, сповідався. А потім підійшов до батюшки і розказав про свою проблему з книгою. Батюшка помовчав, подумав і сказав: «Їдь з миром, вийде твоя книга, вона потрібна людям». Вражень від тієї поїздки вистачить не на одну розповідь.

Ну а наш інженер повернувся в Чернігів, вийшов на роботу. І все думав над тим, де ж взяти грошей на видання і як розуміти слова священика. Аж раптом… мама отримала повідомлення про виплату їй компенсації від Німеччини – мама у Велику Вітчизняну війну була туди вивезена і мала статус остарбайтера.

Найдивовижніше у цій історії те, що сума виплаченої компенсації була рівно такою, яку запросили у видавництві за видання книги рецептів…

Тож якщо хтось вам скаже, що чудес у нашому житті не буває, то не вірте, бо книга В’ячеслава Васильовича Демиденка «Травник от всех недугов» й досі продається у чернігівських книжкових магазинах.
У нього багато не лише рецептів, а й слушних думок, а одна з чільних та, що, перш ніж лікуватися, треба до Бога звертатися…