За своє життя написав 200 наукових праць, головні з яких - «Ветеринарна медицина і ветеринарні лікарі» (історичний нарис, Москва, 1882) та «Курс польової військово-ветеринарної хірургії» (Москва, 1890). Сергій Степанович брав участь у російсько-турецькій війні 1877-78 років, був нагороджений орденом. Подальше його життя пов’язане з армією, з 1895 працював на посаді ветлікаря Варшавського воєнного округу. Одночасно з професійною діяльністю Сергій Степанович займався благодійністю, збирав кошти для бідних. Його творча натура знайшла прояв і в іншому напрямі: заснував і редагував журнал Суспільства варшавських військових ветеринарних лікарів «Ветеринарний Збірник», організував музично-драматичне товариство.

В кінці 90-х років XIX ст. Сергій Євсеєнко в літні місяці подорожував Україною, відвідав Полтавську, Харківську, Чернігівську губернії. Свої враження від тодішньої України він виклав у книзі «Під ясним небом Малоросії. Подорожні замітки і спостереження».
Слід зазначити, що назва «постгетьманської України» - Малоросія – підкреслює місце, котре вона займала в Російській імперії. Крім, власне, вище згаданого, була і інша назва - Южная Русь.
Цінність книги - в описах і повсякденного, і святкового життя українців, а також у професійному погляді вченого на явища і події, які він особисто спостерігав, у поетичних замальовках українських краєвидів.

Закінчив свій земний шлях Євсеєнко в 1912 році в рідному місті Клинці, де і провів останні роки після звільнення зі служби. Цвинтар, на якому він похований, зрівняли з землею будівельники безкласового суспільства в середині минулого століття.
У книзі Сергія Степановича Євсеєнка «Під ясним небом Малоросії» є детальний опис його перебування у м. Прилуках, яке входило до складу Полтавської губернії; відмітимо особливо, що відвідини міста співпали з ярмаркою.

Ігор Павлюченко http://www.pryluky.com/index.p....27.html