Джерело:М.Турьян. Жизнь и творчество Антония Погорельского/ Антоний Погорельский. Избранное. М., "Советская Россия", 1985.

Павло Полуботок- український козацький державний і політичний діяч, військовик, чернігівський полковник, наказний гетьман Війська Запорозького (1722—1724). Один з лідерів автономістської партії.
Павло Полуботок народився близько 1660 року в заможній козацькій родині. Прадід Ярема Полуботок був мешканцем Чернігова і 1637 року виконував обов'язки райця чернігівського магістрату. Батько Леонтій Полуботок послідовно служив писарем та сотником Чернігівського полку, а згодом — бунчужним, генеральним осавулом і переяславським полковником.
1703 року Мазепа затвердив за Полуботком землеволодіння у Чернігівському полку, а 1705 року дав згоду на його обрання чернігівським полковником.
На підвладних землях Павло Полуботок розгорнув активну господарчу діяльність. Він розвивав промисловість, будуючи млини, ґуральні, гути і рудні, і наповнював власну скарбницю, торгуючи зерном і тютюном. На виручені кошти Полуботок скуповував нові маєтки у Гадяцькому, Лубенському, Ніжинському, Охтирському, Сумському і Чернігівському полках. На початок 1720-х років він був одним із найбільших землевласників в тогочасній Гетьманській і Слобідській Україні. Полуботку належало близько 2 тисяч селянських дворів, садиби у Чернігові, Гадячі, Любечі, Лебедині, Михайлівні, Коровинцях, Оболоні, Боровичах. Він мав невелику бібліотеку, колекцію картин, ікон та зброї. За свідченням Якова Марковича, Полуботок цікавився історією і упорядкував котротку «Кроніку», що охоплювала події в Україні протягом 1452—1715 років. Він також був покровителем чернігівського Вознесенського собору.

У кінці XVII - на початку XVIII ст., коли на Чернігівщині панували традиції польських шляхетських родин, з'явилась українська шляхта - козацька старшина, яка володіла величезними багатствами і ще не обрусіла. Лизогуби, Дуніни-Борковські давали великі гроші на відбудову давніх храмів і спорудження нових, на коштовні прикраси святинь. Естетичні смаки цієї старшини поєднували дух українського народного мистецтва з надбаннями високого європейського бароко. Та не меншу роль, ніж багата старшина, відіграло й високоосвічене духовенство: Лазар Баранович, Данило Туптало, Іоан Максимович, Іоаникій Галятовський.

У другій половині XVII - на початку XVIII ст. в Чернігові жили й працювали люди, які робили все можливе для підведення рівня освіти, моральності, духовності та культури. Ця національна еліта, до якої входили представники духовенства, козацтва, а також митці, створила високі пам'ятки мистецтва, що й дотепер складають славу України.

Одним із перших меценатів Чернігівщини XVII ст. можна вважати Степана Даниловича Пободайла - чернігівського полковника в 1651-1654 рр. Рік його народження невідомий. Батьки - селяни з Чернігівщини. Тривалий час С. Подобайло служив драгуном у польському війську магната Адама Киселя. Що спонукало його перейти на бік повсталих селян і козаків, невідомо. Зустріли Степана Даниловича схвально, адже він відзначався винятковою хоробрістю та військовим талантом, пройшов випробування в багатьох битвах як сотник Чернігівського полку.

У серпні 1649 р. Богдан Хмельницький уклав Зборівський мирний договір із поляками. Козацька старшина обурилась. Серед невдоволених був і Степан Пободайло. Коли на Чернігівщині почали спалахувати селянські виступи, наказний полковник не зупиняв їх, як того вимагав гетьман. Однак в 1650 р. виконав розпорядження Хмельницького й очолив Чернігівський полк серед інших військових частин, що вирушали в молдавський похід.
7 липня 1651 р. Степана Пободайла призначено чернігівським полковником. З того дня все його життя пов'язане з Чернігівщиною. Разом із російською армією влітку 1654 р. 18-тисячне українське військо, яким керував наказний гетьман Іван Золотаренко (у минулому ніжинський полковник), вступило на територію Білорусі. У складі союзницьких військ був і Чернігівський полк на чолі зі Степаном Пободайлом. Під час визвольної війни полковник виявив велику мужність і хоробрість. Військо під його проводом звільнило від поляків Гомель, Пропойськ, Новий Биків. Після цих успішних боїв Степан Данилович повів козаків на штурм фортеці Старого Бикова і загинув. Тіло полковника козаки перевезли до Чернігова. За заповітом поховали С. Д. Пободайла біля Іллінської церкви, що знаходилась в Іллінському монастирі, відбудованому 1649 р. на його кошти після зруйнування ордами Батия ще 1239 р. Іллінський монастир увійшов до складу Троїцько-Іллінського монастиря (ХІ-ХУШ ст.), який є одним із найцінніших архітектурних ансамблів України.

Джерело: Чернигов для туриста