Ганцов Всеволод Михайлович
Ганцов Всеволод Михайлович (25.ХІ(7 .XII) 1892, Чернігів — 5 жовтня 1979, там же) — український мовознавець. Закінчив 1916 Петербурзький університет. Учень О. О. Шахматова. У 1919-1929 — науковий співробітник ВУАН. Досліджував питання діалектології, історії української мови, українського правопису, лексикографії. У праці «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923) розробив наукові засади діал. членування української мови. Досліджував поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і шляхи їх фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на Чернігівщині», 1925). Праця «Особливості мови Радзивилівського (Кенігсберзького) списку літопису» (1927, рос. мовою) — зразок аналізу мови писем, пам'яток. Член правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проекті українського правопису (1926), редактор академічного «Російсько-українського словника» (1925-29). Дослідник автографів Т. Шевченка. Незаконно репресований за т. з. справою СВУ 1929-46, 1949-56. Реабілітований 1989. [ред.] Література
Життєпис В. М. Ганцова. ЗІФВ ВУАН, 1920-23, кн. 2-3.
Шерех Ю. Всеволод Ганцов. Олена Курило. Вінніпег, 1954.
Железняк М. Мовозн. Спадщина Всеволода Михайловича Ганцова. «Мовознавство», 1990, #3.
Джерело:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8 %D1%87
Спудей
| 
