 З-під військкомату худоба добрела аж на Покрову і ледь не втопилась в Убеді
Два тижні тому молодий сосничанин Ігор Пунько вигулював свою собаку над Убіддю.
- Пішов просто погулять собаку на природі, - розповідає 24-річний Ігор. - Я живу біля церкви на Покрові, там протікає Убідь. Дивлюся: корова забрела прямо в річку, проломивши лід. А біля неї - собака. Я одразу побіг додому, одягнув рибацький костюм, позвав батька і пішли рятувати худобу.
Легким процес визволення корови з криги не видався.
- Важко було її витягувать, бо вона забрела далеко, а назад вертатись ніяк не хотіла, - веде далі Ігор. - Батько каже, крути хвоста. Не помогло. Ще дуже заважав собака, який не давав навіть замахнутися на корову - одразу гавкав. Це собака з того ж двору, бачте, яка в них дружба: охороняв корову до останнього. Коли вже кріпко зав’язав я мотузку, тоді потягли її до берега. Чому я вирішив рятувати худобу? Бо знаю, що значить корова у сім’ї. І спокійно дивитись, як вона гине, ми не змогли. Одразу, як я вбіг до хати одягати рибацький костюм, повідомив своїм батькам. Батько пішов зі мною, а мама почала дзвонить, питати, чия то може бути корова. Подзвонили на радіо, щоб повідомили, що знайшлась корова. Після того, як ми її витягли, батько ще дві години ходив за нею вулицями, думали, сама додому піде. Ні.
Власниця корови Валентина Крючкова не думала, що таке може статися з їхньою твариною. Хвіртка у двір залишилась відчиненою тому, що її син прочищав сніг із стежки, а тоді телефонний дзвінок змусив його відволіктись. А корова й скористалась цим - вийшла з двору.
Господарі шукали Розу, але знайшли вже після того, як по радіо оголосили, що її врятували.
Рідні власниці корови прокоментували вчинок Ігоря як рідкісний і благородний.
- Хлопець дуже скромний, вдався до подвигу не для власної вигоди - Ігор навідріз відмовився від будь-якої винагороди, - дякують йому. |
