...“Наші магазини, які розміщені біля церкви, не оцінював ніякий експерт, тому не можна казати, що їхня вартість - 200 тисяч гривень, - пише в листі вона. - Є постанова “Укоопспілки” від 3 грудня 2009 року про заборону продажу об’єктів споживчих товариств, то ми хоч би і захотіли продати ці об’єкти, та не можемо.
А ще біля магазинів знаходиться наша земля - 7 соток, на яку є земельний акт. То поки продаж землі в Україні заборонений, Ярослав Михайлович не може на ній посадити квіти.
Щодо чистоти, то біля наших магазинів завжди чисто і охайно. Перше, що робить працівник прилавку, прийшовши на роботу, це обходить територію і перевіряє її санітарний стан.
Про наявність кафетеріїв, то вони є в усіх охресних селах - і в Рудні, і в Кудрівці і скрізь. Наші магазини, які (так склалось) розміщені біля церкви, приносять нам прибутки. Один магазин ми здаємо в оренду приватному підприємцю, а інший у нас діє як кафетерій. У кафетерії у нас тільки за січень і лютий 2010 року відбулось вісім поминальних обідів. Для таких потреб приміщення надається безкоштовно. А ще тут проходять зустрічі випускників, дні народження, всякі свята. У нас таке приміщення одне на все село.
До того ж тут наші працівники отримують заробітну плату від товарообігу. А в кожного є сім’я, яку треба кормити.
І ще я маю таке питання. Чому в селі є пожежна частина, яка знаходиться в аварійному стані, криша там скоро впаде черговим на голови, та й пожежна машина не працює. На землі, яка колись належала райспоживспілці, стоїть вишка “Київстар”. Чули, що орендну плату за неї отримує приватна особа, а не сільська рада. Чому? Хай би кошти, виручені від оренди землі, пішли на ремонт пожежної частини.
Раїса Бібік,
голова правління СТ, с. Чорнотичі.”

Сільський голова Микола Негода відповідає:
- Пожежна машина в нас дійсно не працює. І про цю проблему я повідомив і в МНС, і райдержадміністрацію. Ремонтується. Треба перебрати мотор, думаю, десь за тиждень буде працювать. Дах у пожежній частині теж в аварійному стані. Таке є. А от щодо того, що кошти, виручені від оренди землі компанією “Київстар”, то вони йдуть не приватній особі, а сільскій раді. Якби вони йшли якійсь особі, то я сидів би в тюрмі. То якась болтовня. У нас у 2009 році була перевірка КРУ, ніяких порушень у цьому питанні не було виявлено. Орендарі справно сплачують оренду, кошти сільська рада в повній мірі використовує на розвиток інфраструктури села. Ось проводимо вуличне освітлення.
І про кафетерій. Цим питанням вже переймаються на рівні Верховної Ради. Поки що воно не вирішилось. Коли приїжджав Олег Ляшко, то Раїса Миколаївна сама сказала, якщо дасте 200 тисяч, то забирайте магазин. А скільки він коштує насправді, сільраді не відомо.

Від редакції. Статтю чернігівської журналістки Аліни Долинець про цю проблему (яка була написана ще у грудні 2009 року) ми поставили у минулому номері, оскільки порушувана у ній проблема не вирішена до цього часу. Відповідь торговців не забарилась: вже у вівторок зранку редакцію відвідала Раїса Бібік і залишила свій лист. Редакція надала і їй можливість висловитись, хоч деякі емоційні висловлювання з тексту і прибрали. Також ми залишаємо за собою право все це підсумувати. Отже, у жовтні цього року Свято-Дмитрівська церква у Чорнотичах відмічатиме 100-річчя. Ця споруда - окраса не лише села, але і всього нашого району. За час, коли в ній почав правити о.Ярослав, вона дуже змінилась. Піддавати сумніву величезний (не побоїмось цієї патетики) внесок у розвиток села Ярослава Михайловича можуть лише ті, які тільки і переймаються “хлібом насущним”. Адже якщо священик і хотів би прибрати з-перед церкви бар, то, очевидно, що не для своєї вигоди. Так само і посадити там квіти. Його дружині є за якими клумбами доглядати. Адже облаштована велика територія біля освяченого джерела перед селом, вся територія біля церкви, каплички на кладовищі і у Бернадському - за всім цим доглядає якраз сім’я священика.
Тому питання розміщення бару, який місцем культурного відпочинку не назвеш, має бути вирішено однозначно: йому дійсно там не місце. Хоча і вирішення цього залежить не від священика, і навіть не від п.Раїси. Якщо місцевими жителями сприймаються нормально п’янки під стінами храму - то це їхній вибір, і відстоювати знесення бару вони не будуть. Виходить, що головним все-таки і для теперішнього життя залишається римський принцип “хлеба и зрелищ”...