 Крістіна Дяченко - з півночі Росії. Проте кілька зим прожила у Сосницькому районі. Дівчина п’ять років вчилась у Волинківській школі.Сьогоднішня розмова з Крістіною - про різницю між міською російською та сільською українською школами
- Ми з татом Вадимом і мамою Наталією жили в Сургуті Тюменської області. Коли мені було 8 років, помер тато. Нам з мамою стало важко удвох, - пам’ятає Крістіна. - Щоліта ми приїжджали у Волинку до бабусі Люби. Коли мені треба було йти у 4-й клас, ми вирішили, що я залишусь тут, доки мамі не стане легше у Росії.
Кристіна пішла в україномовний клас.
- Як воно росіянці вчитись у сільській українській школі?
- Я не пам’ятаю, щоб мені було тут важко. У нашому класі було 9 учнів. Мені подобалось, а перейти на українську мову було просто, бо я все літо тут прожила.
Крістіна провчилась у Волинці до 8 класу. Тоді мама забрала дитину додому.
- Довелося всі терміни вчити російською? Все спочатку?
- Знову проблем із переходом на російську не було. Бо в Сургут я приїхала на початку літа, встигла перебудуватись до вересня. Проте вчитись мені в міській школі було важче. Я 9-й клас закінчила хорошисткою, а в 10-11-тих класах мала гірші оцінки. Воно й зрозуміло: нас там було аж 5 класів по 23 учні. Вчителі на кожну дитину такої великої уваги, як у Волинці, не звертали. Розказали, що по програмі треба, а чи ми те засвоїли, вже не до того було вчителям. Школи відрізняються дуже.
- А стосунки з однокласниками?
- Нормальні були і тут, і там. Тільки тут всі були дружніші. А із сургутівських однокласників після школи я по-дружньому спілкуюсь тільки з однією подругою. Тут же раді одне одному всі. Може, тому, що ми були менші і нам так було цікаво разом. І оце до цьогорічного літа я у Волинку два роки не приїжджала. За цей час я закінчила медичне училище. Наприкінці липня приїхала провідати бабусю. Їхала поїздом кілька діб. Втомилась у дорозі, але така була щаслива, коли зустрілась із своїми друзями. Дуже рада зустрічі.
- Грієшся тут у шортах?
- Так, - посміхається північна красуня. - У нас там дуже мало часу дає погода на те, щоб носити шорти і майки. В основному у Сургуті холодно. Літо дуже коротке, погода часто і різко міняється. Весни і осені практично немає. Я 26 липня виїжджала, то йшов дощ і було дуже холодно. Вчора мама дзвонила, і казала, що потеплішало - стало +20 градусів.
- А зима?
- Сувора. У береті, як тут, чи у спортивній шапці не перезимуєш. Там всі у норкових шапках ходять, шуби теплі носять. Мені купили зимнє пальто, тепле-тепле...
С.Д. |
