- Дорога редакція! У нашому селі теж живуть люди. У Бондарівці налічується 88 жилих дворів, майже 180 людей. Більшість із них - пенсіонери. Уже не один рік дорога до нашого села недієздатна, м’яко кажучи. Ямки на трасі від Бутівки по пояс. Транспорт по цій асфальтівці їздити ніяк не може. Тому водії багато років обирають грунтівку понад цим асфальтом. Але похизуватися рухом транспорту село аж ніяк не може. Автобуси не ходять сюди вже давним-давно. Тому людям доїхати до райцентру - суцільна біда. А от цим літом Сосницьке АТП зробило нам подарунок. Яка краса - сісти в автобус і їхати до Сосниці з упевненістю, що цього ж дня можна без головного болю повернутися назад. Хоч автобус ходив всього раз у тиждень, у п’ятницю, але нам було дуже зручно. Іноді їхало з Бондарівки по 10-13 людей. І от та... Читати далі »

У попередніх публікаціях я вказував на причини наших негараздів. Мабуть, варто бодай лаконічно, але аргументованіше придивитися до тих причин.
Чи не основною причиною є те, що старше покоління і є витвором тоталітарної системи...
Зараз прагнуть підрахувати кількість жертв голодоморів та репресій. Даремний труд. Тих жертв (як і жертв другої світової війни) ніхто точно підрахувати не зможе, бо, наприклад, ми всі, навіть ті, що народилися вже після розвалу СРСР, є жертвами радянського тоталітарного режиму. Адже за 70 років існування режиму не лише фізично знищено (особливо на Україні) десятки мільйонів люду, але й в душах тих, хто залишився жити, вкорінено страх, бездуховність, підлабузництво, неповага до родовідного коріння, нездатність мислити (адже навіть мати власну думку бу... Читати далі »