 Зараз хлопчику півтора року. Батьки у нього з’явилися тільки місяць тому
Коли хлопчика взяли з Прилуцького притулку, він не вмів говорити, не вмів ходити. Прийомні батьки Наталія та Олександр Савицькі уже навчили хлопчика тому, чогоу не дали йому справжні батьки, які кинули всіх своїх шістьох дітей.
- Все почалось із того, що по телевізору ми побачили ролик, де йшлося про кинутих дітей, які хочуть мати батьків, - розповідає Олександр. - Наташа сидить перед телевізором і плаче. Я, каже, хотіла б мати дитину (своїх дітей подружжя не мало.- Авт.). Одного разу ми розговорилися про це із сестрою Свєтою. Вона сказала, що у сільраді питали, чи є такі подружжя, які хотіли б взяти у сім’ю одиноку дитину на виховання. От ми і вирішили. До нас приїхали і з сільради, і з ЦССДМ. Ми все обговорили і почали збирати необхідні документи. І почалась підготовка. Чоловік і жінка поїхали до Чернігова на навчання, проходили необхідну підготовку, тестування й тренінги.
- Тоді на навчання приїхало ще 5 пар, - продовжує Олександр. - Але три з них не пройшли цих тренінгів і одразу відмовились від задуманого. А нам дали дозвіл, щоб дитина жила у нашій сім’ї.
Вова Теодорян приїхав у Купчичі до Савицьких через півроку. Взяли б його й раніше, тільки вийшла затримка з оформленням документів.
- Вова - рідний брат трирічної Олі, яку взяли на виховання дещо раніше рідна сестра Олександра Савицького Світлана Биковець, - пояснює змітнівський сільський голова Дмитро Іващик. - Коли Світлана брала Олю, то їй запропонували і Вову забрати - рідний же брат дівчинки. Але Світлана й Михайло не були впевнені, що з двома справляться, тому не ризикнули.
- От ми з Наташою й вирішили, що братимемо саме Володьку,- каже Олександр.- Нехай рідні братик і сестричка будуть поруч. Ми їм розказуємо, що вони рідні. Розказуємо, що у них ще є рідні. У притулку чули, що всіх їх шестеро. Двох з них, нібито, ще раніше забрали десь у Швейцарію.
Покинутий біологічною матір’ю Вова уже вміє дещо сказати, вміє робити “ладушки”, повітряні поцілунки, кивати “пока”...
- А коли ми з ним познайомились, то хлопчик тільки водив очима і все. Ходити не вмів. А тепер ми ось як бігаємо! Отримаєм гроші, одразу іграшок йому купимо, одягу нового, - бере на руки дитину Олександр. Світлана Душик |
